Народилася 1863 року у гірській Південній Буковині – у містечку Ґура-Ґумора
(нині – Ґура-Ґуморулуй, Румунія).
Родина часто переїжджала. У Чернівцях,
Ольга проживе 50 років.
Батько, Юліан Кобилянський, галичанин, виходець зі шляхетського роду з
Наддніпрянщини, був секретарем повітового суду.
Мати, Марія, походила із німецько-польського роду Вернерів – тих, що
подарували світу німецького поета та драматурга Захарія Вернера. Вдома
розмовляли українською, польською та німецькою мовами, володіли румунською та
чеською.
Кобилянські вважали найважливішим — вивчити своїх п’ятьох синів.
Доньки ж, Ольга та Євгенія, отримали лише початкову освіту: чотири класи
німецької школи. Брати стали досить відомими: Степан – живописцем, намалював,
зокрема, портрет Ольги; Юліан – відомим філологом, автором кількох підручників.
Українську вивчала вдома з вчителькою-українкою, водночас багато читала,
обговорювала з нею літературу. Фактично рідна мова дається Ользі нелегко: вже в
дорослому віці вона часто просить українських митців корегувати її твори.
Цікавиться музикою – грає на фортепіано, цитрі, дримбі, непогано малює,
грає в театрі, навіть мріє стати професійною актрисою. Любить верхову їзду.
Чоловіки остерігались Кобилянської через її європейське мислення,
прогресивні та емансиповані погляди, хоч сама вона була дуже жіночною.
Свій письменницький шлях вона починає як німецькомовна авторка.
Перші твори Кобилянська написала у 14. Це були вірші – німецькою мовою. У
17 пише перше оповідання – «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини» – теж
німецькою.
Її твори видавали та перекладали німецькою, чеською, польською, вона домоглася
стипендії із Відня за свою літературну діяльність і часто їздила у тодішню
столицю.
За життя авторки було кілька спроб інсценувати її твори, а сама Кобилянська
мріяла навіть екранізувати свою «В неділю рано зілля копала…» і подавала
сценарій в одну з німецьких кіностудій, проте підтвердження не отримала. Вперше
ж твір авторки з’явився саме на сцені театру – постановка «Землі» у 1847 році в
Чернівцях. І лиш у 1954 вийшов фільм за цим же твором.
Ольга радила «завершувати кожен день книгою». Казала, що у тривале ув’язнення взяла б із собою Євангеліє, Фауста Гете та Тараса Шевченка. .
У селі Димка розташований музей-садиба Ольги Кобилянської, а у Чернівцях – літературно-меморіальний музей. Саме тут можна побачити щоденник Ольги, написаний німецькою мовою. Музеїв письменниці в Україні лише два.
1942 році в Чернівцях померла видатна феміністка, письменниця з Буковини.
Ольга Кобилянська
Меланхолійний вальс
Ольга Кобилянська
Земля
Немає коментарів:
Дописати коментар