Григі́р Миха́йлович Тютю́нник (1931-1980) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах. Цікаві факти життя:
- Народився в невеликому селі Шилівка. Батьки були репресовані.
- Хлопчикові довелося прожити дуже складне життя, а особливо сирітське дитинство.
- Всі його твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, а сам автор важко переживав це
- Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях.
- Український письменник Григір Михайлович Тютюнник доводиться молодшим братом по батькові Григорію Михайловичу. Брати Григорій і Григір Тютюнники отримали одне ім'я - Григорій - через випадковий збіг обставин. Обоє братів були письменниками, були лауреатами Шевченківської премії посмертно
- З майбутньою дружиною Марією познайомився в університеті. Вона навчалась на відділенні української філології, а Григір вчився на відділенні російської філології. Він спочатку говорив і писав російською, але згодом почав писати лише українською.
- Григір не любив сидіти в Києві, мандрував по дальніх дорогах і селах. Бо там можна було почути справжню українську народну мову.
- Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки.
- Письменнику присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. В середині 1960-х років він мешкав на Андріївському узвозі. В музеї виставлені автографи Григора Тютюнника, листи до друга, колекція оригінальних світлин.
Григір Тютюнник "Климко"
Григір Тютюнник "Вогник далеко в степу"
До пропонованої збірки творів ввійшли кращі
повісті й оповідання письменника. Їх персонажі — прості люди, життя яких
припало на важкі післявоєнні роки. Автор писав лише про те, що він добре знав
і пережив сам. Тому кожен твір збірки — це портрет часу, неприхована, часом
болісна правда про людей, яку письменник бачив серцем і прагнув донести новим
поколінням.
Григір Тютюнник "Три зозулі з поклоном"
Персонажі творів - прості люди, на долю яких
випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник
уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини.Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь.
Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер,
моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить. Читача зворушують у
його творах правдивість, щирість, самобутній характер оповіді, але найбільше -
самовідданість і милосердя людської душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар